І пил здійняв на дорозі вітер...
...і пил здійняв на дорозі вітер,
обпале листя летить услід,
у смутку в стЕпу схилились квіти,
в полинних хвилях останній цвіт.
з вербою річка веде розмови,
у волі в небі ширяє птах.
а темні хмари в таємній змові
імжу сплітають у небесах -
ту сіть роскинуть в осінню днину
на степ, на місто, на весь окіл -
дощевий шурхіт печаллю злине,
спаде на серце та й щемний біль.
по тій дорозі підеш до хати,
відчиниш двері, розпалиш піч
і кинеш погляд в віконні грати -
там степ, тополя і скоро ніч,
на всохлій гілці самотний ворон -
мов згубний жереб о цій порі -
за обрій цілить злодійським зором,
де зорі в схові ще до зорі;
і дощ зсковзає по шклу струмкАми
і край дороги темніє крак... -
п"єш філижанку міцної кави,
в задумі стане вмить тоскно так...
______
крак - кущ
