Мріяне слово
віршування в окупації
отак спаде слово
і підЕ воно коридорами мови
допоки не знайде собі місце
із високим вікном, у яке
зазирає місяць і зорі заходять
розповісти аби
всілякі дивні історії Всесвіта
і ранкова зоря завжди вітається гомінкими птахами
і сонечко вдень
світло і тепло усміхається новому слову
що замріяно дивиться з підвіконня
милується степом і річкою гаю...
а потім заходили гості -
диваки веселі, безцеремонні
влаштовують бал маскарадний
з феями, ельфами
чаклунками і чаклунами
з чортами і янголами
з матронами, донами і мадонами
і лицарями без докору і страху
і блазні грали на мандолінах
гітарах і скрипках
дмухали в труби, в сопілки
щодуху в блискучі фанфари
били у бубни і барабани
і танцювали, звеселяючи натовп
всілякого іншого люду, якого набилося
в затишне місце з високими
і просторими вікнами замку
і пуляв салют
і гриміли оркестри
і кружляли у танці містичні дами і кавалери
принцеси і принци, королі, королеви
у масках казкових драконів споглядали це дійство
обмахуючи пир"їнними віялами обличчя
маніжно прихилялись
і перемовлялись тихо про щось один з одним
ховали за віялами обличчя
які і так вже було не впізнати у масці...-
і все те
тонуло у квітах
лилося рікою вино
ломились ряди від їства
над усім панувала
пишна, чепурна, розкішна
ошатність
кохання -
безтурботне, веселе, світле і чисте -
огортало душу і серце
підхоплювало цей світ і підносило до небес -
і слово нове спадало
і йшло коридорами замку мови
допоки не знайде собі затишне місце
з високим просторим вікном до волі...
