Я ви́граю себе
Поме́жи темряви шукаю суть...
Немає сві́точа... Брехні - по вінця!
А де знайти тямущого всеві́дця?
Куди мене шляхи ці заведуть?
Витка́ дорога... Може - напростець?..
У глушину жене шалена сила,
Гроза нестримно рве усі вітрила,
Але живе ще у мені борець!
Не втримає порив жаги тюрма-
Камінні мури лютого суча́сся...
Чи хочеш, доле, аби я здалася?
Е ні, химернице: дурних нема!
Забуту мрію віднайду́ на дні,
Складу із неї світле орига́мі.
Хай ка́зиться облу́да у нетя́мі:
Я ви́граю себе у цій борні!
