Тетяна Чорновіл Ноктюрн у спалаху
Тополиння безлисте
Небо хмарне імлисте
На розхитані сутінки рве.
З вечорового блиску
В полум’яну колиску
Стелить сонце руно світлове.
Ніч за хмарами тихо
Сіє зоряну втіху
Крізь загущену тьмяну імлу.
Йду, хоч боязко трохи
Не пізнати дороги
Між страхів шелестких ковилу.
Манить в неба бездонні
Спалах мрій у бутоні
Дивним сном на межі сприйняття.
Засторогу світанку
З рим щемлять наостанку
Ледь відчутні стежки вороття.
21.03.2015 16:28 Сашко Новік => © |
 неймовірно |
21.03.2015 03:16 Ганна Коназюк => © |
 Чудова форма!!! А зміст просто чарівний - легкий і проникливий. Красиво!!! |
19.03.2015 21:38 Світлана Рачинська => © |
 Образність і розмір вражають...Красиво так. |
19.03.2015 17:44 Тадм => © |
 красиво так, відчутно |
19.03.2015 13:19 Георгій Грищенко => © |
 Чудово як завжди. |
18.03.2015 23:46 Панін Олександр Мико... => © |
 Справжній ноктюрн. |
18.03.2015 22:27 Охремова Любов => © |
 Читається музикою)) |
18.03.2015 20:08 Тетяна Белімова => © |
 Гарно! Вишуканий розмір)) |
18.03.2015 18:38 Ем Скитаній => © |
 чудовий, легкий і лагідний, майстерний віршик! |
18.03.2015 17:57 Каранда Галина => © |
 так легко читається. сподобалося. |
18.03.2015 17:40 Оля Стасюк => © |
 Тремкий ноктюрн)) у Ваших віршах такі детальні картинки малюються при абстрактних художніх засобах, не знаю, як Вам вдається_) |