Відлуння сонного сонця
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Там, на тиші лункому краю,
Де терпке щось шепоче трава,
З неба сонце гаряче зайшло
У колиску солодкого сну.
Я зізнання свого не таю,
Та леліяні в серці слова
Крізь думок полохливе зело
Сходять зорями в ніч запашну.
Над колискою щось чарівне
Сонцю стиха наспівує ніч,
А по хвилях трави навпростець
Росить сон кришталеві сліди.
Заколисує, манить мене
В дивну глиб таїна твоїх віч.
Йду… Лиш сонце відлунням сердець
Не буди! Не буди. Не буди…
