Сонця сонного тінь золота
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Там, де нічка в імлі
З-поза хмар до землі
Розлила сутінкову ману,
У духмяне зело
Злоте сонце зайшло,
Паленіючи в купелі сну.
Насторожений ліс
Нишкне темінню скрізь,
І стікає вершками туди,
В глиб, де мить лиш одна
До небесного дна
По притихлому плесу води.
Я розбурханий пульс
Осягти не берусь
Аж на обрії плинних видінь.
Бо в притишений плин
Чи то хвиль, чи хвилин
Ніч вихлюпує сонячну тінь.
Як осяє в воді
Хмар відбитки бліді
Сон, що потемки млів,
Хай доповнять без слів
Насолоджені ніччю уста.
