У колисці ночі

з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»

У колисці ночі, в небі неозорім,

Випасає місяць золотаві зорі,

А вони розбіглися між хмарами,

І засяяли казковим маревом…

Об’єдналися у вичурні сузір’я -

Ось Чумацький шлях і Лебедине пір’я,

Розлилося молоко туманами,

Обіймаються сузір’я парами…

Літня ніч чадрою землю щільно вкрила,

Ніби чорний птах, розкрила сильні крила,

І приспала все довкілля чарами,

Вітер тихо задрімав між травами…

Зникли звуки, і панує повна тиша,

Чути навіть, як скребеться в нірці миша.

В хату сон-дрімота йде тихесенько,

Заколисує дитя малесеньке…

Повний місяць випив срібний келих чарів,

Захмелів і загорнувся в сиві хмари,

Сонні зорі задрімали парами,

І на небі зникло диво-марево…

м. Київ, 24.06.2014