Може варто?
з рубрики / циклу «Про любов...»
- Життя своє тобі віддала
Без вагань та найменших роздумів.
В почуття з головою пірнала,
Ти мій вірш, мій рядок із розділу…
- Пам’ятаю - дихав тобою,
Одне серце на цілий Світ!
Опалило душі жагою
В перехресті земних орбіт...
- Я про мрії свої забула
Не потрібні без тебе вони!
Все збагнула… чуєш? Збагнула!
І відлунює в снах : « повернись…»
Ми "віддали", "жили", "забули"
Та ж коли раптом встигли згубитись?
Невже пізно і «ми минули…
Може, варто? Та ми змирились...
