Життя мов марево пливе
Минають дні, роки і люди,
І кожна мить, що відійшла,
Уже не вернеться, не буде.
Війнула юність наче сон,
Відквітла цвітом білим-білим,
Махнула молодість крилом,
Сипнула маком й житом зрілим.
А серце айстрами горить,
Час скроні сіє сивиною,
На зустріч осінь вже спішить,
Дитинство стало давниною.
Ще трохи часу і зима,
Накотить білими снігами,
Та у душі, завжди весна,
Цвіте пахучими лугами.
Життя -це мить,це щастя й біль,
Та я з любовю все приймаю
За все що було, буде й є,
Подяку Небові складаю.
