Гострі очі розкриті в морок

Спасибі велике, Таню... Вірш чудовий. Така міць у ньому відчувається. І хоча уже практично сльози на очах, але щось змушує триматися 

Дякую, пані Тетяно, за таку розгорнуту відповідь. Свого часу я багато читала про цю мужню жінку. А чужими руками... Дуже вірно Ви про це написали. Народ скаже, як зав`яже. Прикро, що ми наразі знову переживаємо такий непростий і важкий час. Власне, продовжується боротьба за нашу незалежність. Ми переможемо! Переконана в цьому!  

Дякую, Наталю))

Ось ще один із віршів Олени Теліги. Мій улюблений))) І пророчий для самої поетки...

Олена Теліга. Мужчинам

Не зірвуться слова, гартовані, як криця,

І у руці перо не зміниться на спис.

Бо ми лише жінки. У нас душа криниця,

З якої ви п`єте: змагайся і кріпись!

І ми їх даємо не у залізнім гимні,

У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць.

Бо швидко прийде день і у завісі димній

Ви зникнете від нас, мов зграя вільних птиць.

Ще сальви не було, не заревли гармати,

Та ви вже на ногах. І ми в останній раз

Все, що дає життя іскристе і багате,

Мов медоносний сік, збираємо для вас.

Гойдайте ж кличний дзвін!

Крешіть вогонь із кремнів!

Ми ж, радістю життя вас напоївши вщерть, -

Без металевих слів і без зідхань даремних

По ваших же слідах підемо хоч на смерть!

Пані Надіє, перепрошую, відразу не помітила Ваш коментар. Ні, на жаль, я не знайома з пані Катериною. Свого часу також вивчала творчість Олени Теліги. Хоч вона залишила невеличку мистецьку спадщину, але вагому, і своїм життям надихнула багато поколінь українців на боротьбу за незалежність нашої Батьківщини. Лише уявіть собі, вона росла в Петербурзі, українка з походження, заговорила рідною мовою у 16 років, коли батьки повернулися до Києва. Олена Теліга однією з перших приїхала до окупованого нацистами Києва, скориставшись воєнним часом. Встигла багато зробити за рік із хвостиком: налагодила друк українських часописів, переймалася долею українських письменників, які залишилися в окупованому Києві. Загинула в 1942 році, у Бабиному Яру, від рук нацистів...
Світла пам`ять цій жінці-героїні.
ПС: і Донцов, і Маланюк, які так багато писали про визволення України, і не подумали повертатися і ставати до боротьби в 1941, але її вони точно "надихали" і "скеровували" в Україну, бо ж чужими руками, як відомо, завжди легше жар загрібати... 

Доводиться опановувати себе і свій біль, хоча це неймовірно важко.

Дуже хороший вірш, я відчула його і вподобала 

Неначе й сама відчула й пережила написане Оленою. Дякую Вам, пані Тетяно!

У 2004 році я була в Києві, і випадково познайомилась з Катериною Криворучко (якщо я не помилилась). За розмовою, між іншим, вона сказала мені що працює в Державному архіві. На даний момент вивчає матеріали, пов`язані з Оленою Телігою та її батьком. На жаль, мені треба було йти на вокзал. Ми не встигли навіть обмінятися номерами телефонів.
Чи не знайомі Ви з цією жінкою?  

))

Послухала! Дуже Вам дякую!
Чудово Ольга Богомолець виконує))  

Ух ти! Дякую!!!!
Побігла дивитися))))) 

може не в тему але натрапив і згадав про Вашу публікацію)

Поезія, яка несе істину. Неймовірно сподобався цей вірш! 

Мені також так здалося...  

Прекрасні слова, Танюш! Слова людини, яка знає, що це таке не за чутками...! Дуже! 

Я також дуже люблю саме цей вірш в Олени Теліги.  

Так. Трагічний життєпис. Багато такого в українській літературі.  

На свій сором незнайомий з її творчістю, хоча читав про деякі факти життя і загибель...