НА СВІТАНКУ ДОБРОГО СЛОВА
з рубрики / циклу «НА СВІТАНКУ ДОБРОГО СЛОВА»
Сутінь насуплена: Слово несказане.
Губи не туляться. Серце з образами.
Туга наструнчена. Тиша приглушена.
Чується човгання змучене-змушене.
Морок морочиться: Душеньку смикає -
Струни шепочуться... Хай же Бог милує
Слово у зав`язі... Люте ж на прив`язі.
Добре - у квітоньці сповненій приязню.
Тихо розгОрнеться: серце й не сердиться!
В сяйві молитвоньки віра оселиться.
Чиста, мов зарево з виру окраїни
В Небо вдивляюся лагідне-лагідне...
З чистими хвилями синьої пластики
Знов замилуюся вивертом ластівки.
Сутінь розсунеться. Слово промовлене -
(Дихає свіжістю: Богом наповнене)
Ніжнопелюсте цвітіння магнолії
В ритмі досвітньої словосимфонії.
.gif "{#}")
