Якби знала
Заколисані мрії,
отрутою вироку приспані...
У лимані життя
потонули останки надій.
Натякни тільки, Боже мій:
щастя чекає на пристані -
Ланцюги розірвавши,
до нього піду по воді!
Крапелиночка шансу
окрилює серце знеможене...
Безнадія тримає.
А вирватись як з її лап?
Якби знала, що вихід існує
за ста огорожами,
То заради мети крізь
тортури шалені пройшла б!
