02.10.2015 08:13
для всіх
294
    
  3 | 3  
 © Максимів Галина

Єдина стежка – то Тобі й для мене…


На роздоріжжі Долі – дерево Життя:

Від нього стежки дві. Для Тебе і для мене.

І буде доти дерево зеленим, 

Допоки любиш. Так собі й затям.

Якою стежкою іти?Двома, одною…?

Куди й для чого…? Ти мене питаєш…

Мені здається, що найкраще знаєш –

Коли – довіриш серцю, не словам.

Я зустрічала на своїх стежках:

І боягузів, й злих, й нікчем пихатих, 

Мені їм нічого було сказати –

Ми розходились по доріг-краях.

Але стрічались на моїм путі

Відважні Лицарі і Чину, й Духу, 

Котрі в свойому життєдайнім руху

Долали далі й урвища круті.

І хто би що нам двом пророкував –

На роздоріжжі – Дерево зелене!!!

Єдина стежка – то Тобі й для мене…

По ній до нас – ніхто ще не ступав….

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.10.2015 14:05  Георгій Грищенко => © 

Чудово. Натхнення Вам!

 02.10.2015 14:51  Світлана Рачинська => © 

Дуже сподобалась стежина, по якій ще ніхто не ступав. Чудово.

 02.10.2015 09:28  © ... => Тетяна Белімова 

{#}я бажаю Вам надалі  мандрівок без стресів і з  цікавими  Вам людьми!)))

 02.10.2015 08:57  © ... 

Дякую, Тетяно Валеріївно...Якось так на одному диханні написалось мені. В нічному потязі з Станиславова до Верховини дуже романтично їхати. Вже на пів збірки з таких мандрівок поезій набереться...)))

 02.10.2015 08:47  Тетяна Белімова => © 

Прекрасно, пані Галинко! Мені здається, це найкращий з Ваших останніх поетичних творів!
Дуже сподобалося! І протиставлення, і образ древа життя, і стежки! Чудово!
В "улюблене"))