03.10.2015 20:21
для всіх
369
    
  3 | 3  
 © Тамара Мандич

Люблю життя!

з рубрики / циклу «Українська душа»

Люблю у осені тополі листя жовте, 

Яке відшелестіло, віджило.

І ці тополі майже всі замовкли, 

Лише одна стоїть ще трохи жовта

І проводжає шелестом тепло.


Люблю зими важке свинцеве небо, 

Яке тримає пір’я снігове і ніби каже:

«Не лети, не треба! 

Не проживеш ти на землі без неба.

Розтанеш – і не буде більш тебе».


Люблю, як навесні летять додому

З чужого краю зграями птахи.

Не побажаю я ось так нікому, 

Далеко жити, як птахи, від дому.

Але в усіх свої в житті шляхи.


Люблю я влітку тиху ніч на морі

І срібний місяця у ньому силует

А як сигналять нам далекі зорі, 

Що теж пірнають у глибоке море!

А ми загадуєм бажання під їх лет.


Та що казати, коли в цьому світі

Затримаємось не надовго й ми.

Люблю життя! І раджу вам любити, 

Поки є час і є можливість жити, 

Поки ми ходимо по цій Землі!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.07.2016 17:21  Каранда Галина => © 

 05.10.2015 21:10  Богдана Копачинська => © 

Дуже оптимістично) Саме те що потрібно восени)

 04.10.2015 11:15  Тетяна Чорновіл => © 

Позитивні думки. І втілення хороше!

 03.10.2015 21:56  Тетяна Белімова => © 

Класно! Дуже сподобалося! І форма майстерна, і зміст хороший вклали!

Моє Вам чудово, Тамаро)) Одна вже назва сама по собі містить море позитиву))