08.10.2015 09:37
для всіх
213
    
  4 | 4  
 © Педченко Олена

Сад дитинства

У теплих обіймах пшеничних степів 

Сп’янівши від їх аромату… 

Я подумки лину в дитинства часи, 

Де неба і сонця було так багато. 


З уранішнім сонцем в холодній росі –  

Босоніж, у сад де порічки… 

І знову чіпляється за будяки 

Невміло заплетена стрічка… 


А яблуні хилять додолу гілки,  

І снідать у котре гукає бабуся… 

Я зараз, скоштую он ті ягідки,  

Й одразу ж за стіл повернуся. 



Харків, 29/08/2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.03.2016 11:51  Тетяна Чорновіл => © 

 31.03.2016 09:35  Каранда Галина => © 

 09.10.2015 08:10  Тетяна Белімова => © 

Красиво! Відчувся Ваш поетичний спогад))

 09.10.2015 03:34  Серго Сокольник => © 

Гарно. Олено, я б (будь я автор) перший катрен останній рядок підскоротив задля ритму. А Ви- як схочете)

 08.10.2015 22:00  Марія Круль => © 

Ніжний,теплий спогад.Дуже гарно.Як до серця прикипіло,так і залиште.Я багато міняю в своїх віршах,але є такі,що як поміняєш слово уже не той і не твій вірш.

 08.10.2015 12:48  Тетяна Чорновіл => © 

Чудові спогади!