Сад дитинства
У теплих обіймах пшеничних степів
Сп’янівши від їх аромату…
Я подумки лину в дитинства часи,
Де неба і сонця було так багато.
З уранішнім сонцем в холодній росі –
Босоніж, у сад де порічки…
І знову чіпляється за будяки
Невміло заплетена стрічка…
А яблуні хилять додолу гілки,
І снідать у котре гукає бабуся…
Я зараз, скоштую он ті ягідки,
Й одразу ж за стіл повернуся.
Харків, 29/08/2015
