Син
Есмеес читає мати,
Надіслав їй рідний син,
Звикла все про нього знати,
Він на морі й не один.
Пише, мамо, тут спокійно,
Море, сонце і пісок,
Засмагаю я постійно,
Чую чайок голосок.
Через тиждень буду вдома,
Погуляємо тоді,
Відпочинок також втома,
Я рахую уже дні.
Щоб побачить вас рідненькі,
Посидіти за столом,
Щось ковтнемо й веселенькі
Заспіваємо гуртом.
Прочитала запис мати,
Не воює мій синок
Й прилягла відпочивати,
Раптом чує голосок.
Хтось від хвірточки гукає,
Бачить, що військовий то,
Ви тут мати, він питає,
Син загинув у АТО.
Зблідла матінка питає,
Що ти кажеш? Син живий,
Він на морі засмагає,
Мабуть вмер якийсь чужий.
Ні, на жаль, військовий каже,
Воював в АТО ваш син
За життя свобідне наше
Як герой-громадянин.
Мати плакала й казала,
Сина я не вберегла,
Воював, а я не знала,
Я би з ним у бій пішла.
Поховали як героя,
Проводжало все село,
Плакали усі від горя
Й десять хлопців в бій пішло.
Переможемо бандитів,
Не дамо їм панувать,
Весь народ їх зненавидів,
Тож й пішов їх виганять.
м, 01.08.14.
