Осінній шепіт
з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»
Рожевий вечір, місячна година,
В кривих дзеркалах озера світлина -
Примари ночі, танець силуетів,
Осінній смуток у віршах поетів…
Світанок сонний, мружить небо очі,
І місто прокидатися не хоче,
Всю ніч ядучий дим дурман-кальяном
У вікна заповзав густим туманом…
Страшна задуха спати не давала,
Немов змія, в легені заповзала,
Жахіття снились, злісно реготали,
Нічні видіння нерви лоскотали…
Проміння сонця налякало Мару,
І зникли сновидіння й ночі чари,
В повітрі залунали перші звуки -
Авто-клаксонів дружні перегуки…
І почалася метушня ранкова,
Хтось - на роботу, інші йдуть до школи,
Зарюмсані малята і примхливі -
вони ще й досі на сонливій хвилі,
в садочок дріботять, як каченята,
блищать від сліз дитячі оченята,
бо навіть найдобріша в світі няня
їм не замінить рідний дім і маму…
У кожного щодня свої проблеми,
Та всіх чарує запах хризантеми,
Осіннє листя в дивній позолоті,
Прощальний шепіт осені в цейтноті…
м. Київ, 13.10.2015