16.10.2015 07:22
for all
226 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Ольга Шнуренко

Чому сумуєш ти

Чому сумуєш ти

Чому сумуєш ти, Полярна Зірко, 

В плеяді зоряних супутників-сестер?

Тебе мабуть бентежить вік старий твій, 

Що, кажуть, добігає до кінця тепер…


Твоя яскравість сліпить сестрам очі, 

Віками роз’їдає заздрість, як іржа, 

Ти - ніби сонце у тенетах ночі, 

Найбільш яскрава серед менших зір Ковша…


Мабуть нелегко бути надгігантом, 

За Сонця світність - більшу в кілька тисяч раз, 

В минулому блакитним діамантом

Була найкраща ти серед усіх прикрас…


З роками гусне гелій в твоїм тілі, 

Стрибає тиск, яскраве світло мерехтить, 

Симптоми ці - для тебе зрозумілі, 

І ти цінуєш, як останню, кожну мить!



м. Київ, 16.10.2015

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 18.10.2015 16:50  Уляна Яресько => © 

Зрозуміла, що не про зорі... вразила глибина Вашої філософської думки. Відчутно, що надихалися для написання зорями. 

 
 16.10.2015 15:47  © ... => Ем Скитаній 

Є різні рими - і прості, й складні, а також їх відсутність, сьогодні образи й сюжет - важлива філософська сутність... 

 
 16.10.2015 15:42  © ... => Олена Вишневська 

Мабуть ти, Оленко, по суті своїй - ФЕЯ, а ельфи - твої друзі. В моєму дитинстві були казки трохи інші - "12 місяців", Лампа Аладіна, Скатерть-самобранка - привчали нас, що манна впаде з неба))) (жартую)

 16.10.2015 15:39  © ... => Лариса Пугачук 

Мабуть справа не тільки у сюжеті, темі і думках, а щось магічне, таємниче і навіть драматургічне закладене в самій українській мові. Тим більше, що різні мови мають свою індивідуальну мелодійність та вербальність... Приємно, що ВИ відчуваєте такі відтінки... 

 
 16.10.2015 15:35  © ... => Уляна Яресько 

Насправді вірш цей не про зорі, хоча вони мені світили у нічнім просторі, і надихали написати ці рядки, бо зірка кожна з нас - і я, і ВИ))) 

 
 16.10.2015 15:33  © ... => Антоніна Спірідончева 

Увагу не звертайте на відсутність рими, думки мої сьогодні - пілігрими, художні образи зіграли першу скрипку, за відгук Вам дарую маргаритку))) 

 
 16.10.2015 15:30  © ... => Віталій Перетятько 

Віталію, ВИ єдиний, хто розкусив задуману тему. Здається ВИ - рентген чи навіть МРТе, я дякую за розуміння тексту і підтексту, не всім підвладне бачення таке))) 

 
 16.10.2015 14:29  Ем Скитаній => © 

віршик і задум віршика чудові...але я б, дійсно, повернувся до нього аби його трохи підправити...порада Антоніни тут слушна...дякую за зоряність! 

 
 16.10.2015 13:52  Олена Вишневська => © 

Спасибі) 

так, те ельфеня багатьох лякало, а я його все одно люблю) 

 
 16.10.2015 11:20  Уляна Яресько => © 

ЗО-РЯ-НО!!!  

 

 

Гарно написали! 

 
 16.10.2015 10:38  Антоніна Спірідончева => © 

Ідея і образ - чудові. Знайдено дуже влучні слова при втіленні. Але є трошки банальностей і недоречностей, які дещо псують вірш. І дещо складна (на мій погляд) ритмічна організація. Подивіться на цей вірш через деякий час, мабуть, Вам захочеться щось поправити. 

З повагою, :) 

 
 16.10.2015 09:34  Віталій Перетятько => © 

А я зрозумів, що вірш не про Полярну Зірку. Спочатку відчув, а потім "зачепився" за гелій в медицині... (ядучий дим дурман-кальяном...).  

 
 16.10.2015 09:30  © ... => Олена Вишневська 

Доброго ранку! Цей вірш написала перед світанком))) 

Дуже гарна в тебе аватарка, бо той зелений чоловічок мене іноді спросоння лякав))) 

 
 16.10.2015 08:49  Олена Вишневська => © 

Читала з насолодою - красива зоряна філософія! 

 
 16.10.2015 07:44  © ... => Тетяна Чорновіл 

Перед ранком прокинулася, ще було темно, а на небі - так зоряно! І зазвучали в голові слова... Я їх записала...

 16.10.2015 07:27  Тетяна Чорновіл => © 

Красивий зоряний вірш!