Чому сумуєш ти
з рубрики / циклу «Філософські мотиви»
Чому сумуєш ти, Полярна Зірко,
В плеяді зоряних супутників-сестер?
Тебе мабуть бентежить вік старий твій,
Що, кажуть, добігає до кінця тепер…
Твоя яскравість сліпить сестрам очі,
Віками роз’їдає заздрість, як іржа,
Ти - ніби сонце у тенетах ночі,
Найбільш яскрава серед менших зір Ковша…
Мабуть нелегко бути надгігантом,
За Сонця світність - більшу в кілька тисяч раз,
В минулому блакитним діамантом
Була найкраща ти серед усіх прикрас…
З роками гусне гелій в твоїм тілі,
Стрибає тиск, яскраве світло мерехтить,
Симптоми ці - для тебе зрозумілі,
І ти цінуєш, як останню, кожну мить!
м. Київ, 16.10.2015
