23.10.2015 14:45
для всіх
56
    
  - | -  
 © Вікторія Івченко

НАБОЛІЛЕ

НАБОЛІЛЕ

Останню шкуру вже здирають –

Оті, що ДУШУ продали...

Плодиться й далі хижа зграя,  

«Мов кошенят» нас «розвели».


А ще «поможе» і Європа

ОБМАН пекельний зрозуміть!

Хоча у них – суцільна ж…,  

Своє л а й н о також смердить.


О, не гнівися, мій читачу,  

НЕ ЕСТЕТИЧНО. Ти пробач...

Душа Поета гірко плаче –

Вона Вселенський чує плач.


Пекельні будуть ЇМ тортури,  

І сковорідка, і смола…

Чорти – не люди – вже КЕРУЮТЬ,  

Стара, мов світ, мете мітла.


Новим панам на нас начхати,  

Плювати ЇМ на весь народ…

Для них життя – ВСЕЛЕНСЬКЕ свято,  

Чи є щось інше для ЗАБРОД?


В раю – сьогодні, завтра – в пеклі…

Яка різниця, в чому річ?!

Триває бій – важкий, запеклий,  

І стогне знов козацька Січ!



м.Київ, 23 жовтня 2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.10.2015 01:40  Суворий => © 

Після прочитання таких поезій сучасних українських авторів, де детально розписано в якому глибокому і безпросвітному лайні ми сидимо, хочеться пакувати чемодан і їхати в Італію таскати горщики з їхнім лайном, бо саме по ньому ми великі спеціалісти... Пропонується кожну таку поезію завершувати словами Шевченка Тараса (раз своїх не вистачає) для підняття духу і запобігання колективного скочуванню до алкоголізму та пофігізму:


А люди виростуть. Умруть

Ще незачатиє царята...

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.