НАБОЛІЛЕ
Останню шкуру вже здирають –
Оті, що ДУШУ продали...
Плодиться й далі хижа зграя,
«Мов кошенят» нас «розвели».
А ще «поможе» і Європа
ОБМАН пекельний зрозуміть!
Хоча у них – суцільна ж…,
Своє л а й н о також смердить.
О, не гнівися, мій читачу,
НЕ ЕСТЕТИЧНО. Ти пробач...
Душа Поета гірко плаче –
Вона Вселенський чує плач.
Пекельні будуть ЇМ тортури,
І сковорідка, і смола…
Чорти – не люди – вже КЕРУЮТЬ,
Стара, мов світ, мете мітла.
Новим панам на нас начхати,
Плювати ЇМ на весь народ…
Для них життя – ВСЕЛЕНСЬКЕ свято,
Чи є щось інше для ЗАБРОД?
В раю – сьогодні, завтра – в пеклі…
Яка різниця, в чому річ?!
Триває бій – важкий, запеклий,
І стогне знов козацька Січ!
м.Київ, 23 жовтня 2015