23.10.2015 17:33
для всіх
163
    
  - | -  
 © Олександра

Сміюся болю в очі

А я сміюсь...Сміюся болю в очі.

Твої ж нехай ридають, хоч щоночі.

Я з посмішкою, з посмішкою на обличчі, 

Тебе залишу завтра на узбіччі.


Піду. Піду вперед, бо там майбутнє

Воно п`янке, нове і незабутнє.

Ти подорожній, разом мандрували, 

А ті стежки бадиллям заростали.


Не вмів...Не вмів ти цінувати, 

Ти справжній злодій, і сідай за грати.

Мене ж чекають інші перемоги, 

Чужі, далекі, ламані дороги.


А я сміюсь... Сміюся страху в душу

На зламі цих століть, я вистояти мушу, 

А час, як божевільний, не стишує галопу.

Казали вже до нас: живем після потопу.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.10.2015 09:56  Тетяна Белімова => © 

Відчувся Ваш твір. Є технічні моменти, проте експресія і щира мова заворожує.

 24.10.2015 01:49  Серго Сокольник => © 

Оце точно. Після потопу...

 23.10.2015 17:34  © ...