25.10.2015 09:46
для всіх
190
    
  7 | 7  
 © Тадм

Нез’ясованість. Сутінки. Дощ

з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»

Нез’ясованість. Сутінки. Дощ.

вкотре так замикається коло -

круговерть незбагненна прощ

й нічогісінько більше навколо…


Тільки тіні снують прощень

чи прощань із наївним сенсом, 

бо такий нездоланний щем

за десятком невдалих версій….


Може знову якась маячня -

напівмарення з присмаком злету, 

де бридке ірреальне «не я»

несподівано кане в лету…


Може й просто жахливість товщ

пробиває надія зовні

Нез’ясованість. Сутінки. Дощ

аж по вінця любові повні….



Харків, 16.10.2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.10.2015 14:15  Деркач Олександр => © 

Сподобалось

 26.10.2015 14:13  Світлана Рачинська => © 

ДУЖЕ СИЛЬНО. Сподобалось ДУЖЕ!!!

 25.10.2015 21:34  Богдана Копачинська => © 

Хай завжди буде любові по вінця)

 25.10.2015 20:22  Панін Олександр Миколайович... => © 

 Розувіритись - сподіватись, знов торнадо: 

кохання-любов,впасти  знову і знову піднятись... сподіватись ізнов та ізнов..

Таке от пекельне коло, рятує лише терпіння, також пекельне, нескінченне...

 25.10.2015 13:29  Ольга Шнуренко => © 

Спочатку прощення, а потім 2 шляхи - або прощання, або разом далі йти... Ось така думка виникла після прочитання вашого твору - у нас сьогодні вже нема дощу і ясне сонечко надворі)))

 25.10.2015 10:36  Каранда Галина => © 

За зміст великий +.цілком моє.
Треба якось товщу в останньму стовпчику узгодити... Може, "жахливість товщ"? Бо там вимагається пробивати щось у знахідному відмінку...
Вірш дуже сподобався.

 25.10.2015 10:11  Богдана Пілецька => © 

Гарний вырш, написаний душею.