Твій спадок... не твоя вина...

з рубрики / циклу «Діти твої, Україно.»

Що знаєш Ти про Україну...

Що знаєш Ти про біль її?

Махнув рукою на Руїну,

Хай доживає дні свої.

Ти пробігаєш і "не бачиш",

не хочеш "чути" – то ж "чуже"

і не болить, Ти не заплачеш,

лишень шепочеш : - Швидше б вже...

Ховаєш очі, кроки швидші,

чимдуж додому, у свій світ.

Отак живеш, мов сіра миша,

Чекаючи від інших звіт.

Така дісталася країна

у спадок... не твоя вина!

Ти – звичайнісінька людина,

а навкруги лише брехня!

Хтось краде, а хтось тільки мріє,

Життя не варте і гроша...

В душі десь жевріє надія:

Ну хтось же спинить весь цей шал!

А ще Ти мрієш, щоб раптово

Усе змінилося умить,

І хтось пройшов цей шлях терновий…

Ти ж пересидиш... хай штормить.