Осінь-господиня

з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»

Осінь заплела вінок у коси,

Прикріпила вельон із туману,

Запросила всіх до себе в гості -

Дружно за столом сидять гурмани…

Заквітчала плаття пелюстками,

із калини в неї намистини -

Між гостей мережить каблучками,

Усміхається до всіх гостинно…

Поряд парубок міцний і гарний -

Жовтень осінь обіймає ніжно,

В нього також одяг різнобарвний –

А в очах бринить ясна усмішка…

На столі стоїть вино й закуска,

І міцна горілка, ніби сльози,

Холодець та з яблуками гуска,

«Шуба», вінегрет, салат «мімоза»…

Окрім цього ще й гарячі страви -

М‘ясо, риба, каша та ковбаси,

Ароматом зваблюють приправи,

Господиня пригощає квасом…

А коли вже добре попоїли,

Зазвучали голосно музики,

Танцювало польку все довкілля,

І тремтіло листя у осики…

Осінь веселилась аж до ранку,

Всіх бурштинним медом пригощала,

Заспівали півні на світанку,

І на небі сонце засіяло…

Наречена одягла хустину,

Гарну стрічку заплела у коси,

У повітку понесла хлібину,

Де кричали кури стоголосо…

І худобу сіном пригостила,

Молоком телятко напоїла…

Осінь-жінка – справжня господиня,

Своїм серцем жовтень обігріла…

м. Київ, 09.10.2012