То все осінь,то її все придибенції
То все осінь, то її все придибенції,
То зажурені поля, то студить дощ.
А насправді і вона не знає ввечері
Де подітися з собою й абищось.
І її, мабуть, цей жанр не до вподоби,
Але випала ця доля, що ж будеш...
І що золото її низької проби,
Але інших барв уже не добереш.
Хтось її поспівчуває, хтось погудить,
Хтось на неї зачудується не раз.
Вона - осінь, вона мусить йти між люди,
Вона - осінь і її прийшла пора.
І люби чи не люби її - байдУже,
Нарікай, не нарікай - усе пусте,
Нині - дощ, а завтра сонце ще на прузі
І по світу вітер листя скрізь несе.
2013
