Анна Ольтенберг З тобою
Обійми, я схилюся до тебе.
І нехай ми обоє не винні!
Дощ тепер, мов осіннє кредо.
Наше небо давно не синє.
І змовчати – єдиний вихід.
Відчувати на дотик тишу.
Коли в грудях бунтує вихор –
То кричати лише у віршах.
І страждати, і все ж любити.
І триматись завжди за руки.
Пробачати навік і тихо.
Один в одного просто бути!..
14.01.2016 19:20 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Милуюсь теплом відчуттів, які передаєте) |
17.11.2015 19:21 Савчук Віталій Волод... => © |
 можливо не повірете, пані Анно, але це просто мій сьогоднішній настрій! дякую... |
16.11.2015 22:47 Панін Олександр Мико... => © |
 І тоді ніхто і ніщо не здолає. |
16.11.2015 12:21 Олена Вишневська => © |
 "Відчувати на дотик тишу" - вражаючий пронизливий образ! |
16.11.2015 09:22 Тетяна Белімова => © |
 Красиво і чудово, Аню, а ще дуже щиро і віддано. Таке кохання, яким нас дивує Ваша ЛГ, неможливо не оцінити. Це не на щодень, це - для вічності. |
16.11.2015 06:25 Каранда Галина => © |
 Гарно написано. |
16.11.2015 01:43 Серго Сокольник => © |
 Останній рядок я ДАВ би трохи еротичніше (здогадайтесь))) Проте- це лише моя думка))) |
15.11.2015 23:14 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже гарно. Відчулось... |