Анна Ольтенберг Рідний
Мій рідний
Твої теплі руки
Що міцно так мене тримали
Давно знайомий серця стукіт
Мій рідний значить – мій жаданий
Ти був не ніжним
Був не щирим
Але стояв завжди стіною
А я щось втратила на силі
І все ховалась за тобою
А я боюсь тебе втрачати
Торкни мої холодні плечі
Бо скільки бачило свічадо
Наших думок прощань і зречень
І все ж тримай
Я не без тебе
Не йду сама
Й не відпущу
Ти мені завжди надто треба
Як осені ковток дощу
15.01.2016 08:33 Простой Смертный => © |
 Странно, что такой светлый и мастерский стих кто-то оценил как "добре". Наверно завидуют вашему таланту) |
23.11.2015 18:36 Тетяна Чорновіл => © |
 Згодна з кожним словом Оксамит! |
23.11.2015 17:35 оксамит => © |
 Анічка вірте, не втрачайте надію, в житті бувають різні ситуації, і буває так, що треба спалити все. щоб почати заново, і треба підти, щоб зрозуміти, що треба повернутися. Я бажаю Вам всього самого самого, і впевненна щире завжди переможе!!! |
23.11.2015 08:55 Тетяна Белімова => © |
 Таке кохання важко тримати навіть у собі, бо воно суперечливе, як суперечлива людина, що його дарує. Тому, хто прагне зберегти такі стосунки, треба віднайти рівновагу у собі, не здіймати хвилі, а гасити. Я так думаю. |
23.11.2015 01:59 Серго Сокольник => © |
 Ех... Проходили ми... |
22.11.2015 20:19 Савчук Віталій Волод... => © |
 той хто надумав йти - не рідний. той хто надумав йти -піде...якщо не стало почуттів, то і тримати немає що... бажаю всього найкращого! |
22.11.2015 19:53 Каранда Галина => © |
 Того, хто дійсно хоче піти, втримати неможливо... Тільки агонію продовжувати... Хорошого мало... |