Потяг у вічність
В експресі, у загальному вагоні
Купую постіль за шматки себе.
Не встигну я на цьому перегоні
Переселитись в затишне купе.
Десь плачуть дітлахи, сусіди п`яні...
Запльований, занедбаний вагон.
Я на полиці, у кутку, на грані -
Та де ж він, довгожданий мій перон??
Так мріється у снах - одного ранку
Цей потяг призупиниться на мить,
Я вийду на глухому полустанку
І упаду в волошкову блакить.
Мене пригорне там духмяний вітер,
Розкаже казку місяць молодий,
Пелюстки віддадуть на постіль квіти...
Як ще далеко їхати туди!
22.04.2010