14.01.2011 23:53
-
477
    
  - | 1  
 © Сателіт

Потяг у вічність

В експресі, у загальному вагоні 

Купую постіль за шматки себе. 

Не встигну я на цьому перегоні 

Переселитись в затишне купе. 


Десь плачуть дітлахи, сусіди п`яні... 

Запльований, занедбаний вагон. 

Я на полиці, у кутку, на грані - 

Та де ж він, довгожданий мій перон?? 


Так мріється у снах - одного ранку 

Цей потяг призупиниться на мить, 

Я вийду на глухому полустанку 

І упаду в волошкову блакить. 


Мене пригорне там духмяний вітер, 

Розкаже казку місяць молодий, 

Пелюстки віддадуть на постіль квіти... 

Як ще далеко їхати туди! 



22.04.2010

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!