Жінка...

з рубрики / циклу «Для Душі»

Стихія нескорена я!

Донечка, мати, жінка...

Із кременю, з кришталя,

Широка дорога, стежинка.

Дихаю вільно, прощаю,

Плачу, сміюся, злюсь,

То тиха, то вибухаю!

Враз віднайдусь і згублюсь.

"Пісня життя", жінка, мати,

Всесвіт в долонях тримаю...

Мене неможливо пізнати.

Допоки жива - кохаю…

Візьміть участь в обговоренні

27.01.2016 09:15 Олег Буць => ©

Жінка, як річка.
В піщаному березі
То плине, то, шалена, кружляє.
Руно озолочує, землю напоює…
І берег – копає, копає, копає…)))

22.11.2015 18:54 Богдана Копачинська => ©

Все дуже точно описано!

18.11.2015 09:59 Тетяна Белімова => ©

Гарно описала жіночу натуру, Світланко)) Коротко і майже афористично.

18.11.2015 09:46 Олена Вишневська => ©

Чого тільки не таїтьу собі жінка) іноді і сама знає )))

Поза сумніву)

Жінка - стихія, пристрасть, кохання, ніжність, бажання, мудрість і доброта, радість і біль, розпач і сподівання - і все це її суть і сенс життя...

Чоловікові можна пробачити, а всім іншим ....

Дуже гарно.