Осіннє сопрано
з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»
Обіймає небо сизими крильми –
Злякане довкілля подихом зими.
Причаїлось сонце в золоті дібров,
Листя червоніє, ніби свіжа кров.
Рожевіє обрій – незабаром сніг,
Знов зима казкова прийде на поріг.
Заспівало небо нотами дощу –
Холод я до себе в душу не пущу!
Голосним сопрано, ніби саксофон,
вітер завиває в позолоті крон…
м. Київ, 2012р.
