04.12.2015 02:52
для всіх
300
    
  5 | 5  
 © Ольга Шнуренко

Зимова феєрія

з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»

Мороз тримає світ в міцних обіймах, 

Цілує ніжно вікон вітражі, 

Зима встелила землю снігом білим, 

Малює сонце світла міражі…


Довкілля мріє. Візерунок дивний -

На сніговій канві чиїсь сліди, 

Іскриться бісер, іній срібно-сивий, 

Мережить гладдю романтичні сни…


На вікнах казка, сплетена ажуром -

Сріблясті хвилі й диво-пелюстки, 

Зимовий день, мов кінь, біжить алюром, 

Вже скоро вечір, місяць і зірки…


А потім ніч накриє оксамитом, 

П’янке кохання подарує нам, 

Мої вуста, червоно-соковиті, 

Солодкий і гіркий, міцний бальзам…


Медовий трунок випий до останку, 

Цілющий напій – молодість твоя, 

Кохай мене, твою чарівну бранку, 

До першого проміння сонце-дня…



м. Київ, 4.12.2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.12.2015 22:17  Тетяна Чорновіл => © 

Чуттєво і гарно на тлі красивого зимового пейзажу!

 04.12.2015 19:42  Панін Олександр Мико... => © 

..........
А Сонця світ Любові не препона,
Лише міцнішає Кохання Жар.

 04.12.2015 09:46  Олена Вишневська => © 

Чутєв лірика: ніжно, трепетно, красиво...

 04.12.2015 09:14  Тетяна Белімова => © 

Красиво, Олю)) Із нотками декадансу!
Гарно відбувся перехід від пейзажної до інтимної лірики.