Шоколад
Ночі солодкі й гіркі,
Немов шоколад.
Снами-думками тону в них до ранку
Й щораз
Місяць ясний та зірки,
Як той рафінад –
Гаснуть у каві самотніх світанків.
Ще раз
Долі своїй дам я шанс:
В єдиний клубок
Наші нитки намотати витками;
Щоб час,
Втративши свій дисонанс,
Торкнувся зірок
І унісоном світився між нами
Й не гас.
Хай навіть доля твоя
З моєю не в такт,
В ночах себе не втоплю і світанкам
Не дам
Стерти пунктирний вояж
Із карти життя.
Весь шоколад свій до кави сніданкам
Віддам.