Мелодія ночі
Загубитися в зеленому степу,
Мені волі дайте, трави й спориші!
Хочу знов тримати кОней за узду,
Як природі дам я місце у душі.
Знову відчиняйте вікна, дикі вітри,
Знову оселяйтеся в своїх лісах,
Небеса, розлийте дощів літри,
Сонце, загубись в жарких пісках.
Посміхнись мені, мій дивний друже,
Посели у серці сум й печаль,
Як засвітяться сьогодні дивні ружі,
Не розбий в душі мою дзвінку кришталь.
Огорни мене, моя прекрасна ноче,
Дай дивитись зорі безупину чарівні,
І дарма, що стомляться геть очі,
Я ж потону в твОїй тиші говіркій.
Лиш засни, - тоді-то я і зникну,
Загублюся в дикому степу,
Не чекай - до днів я вже не звикну,
Краще - коней потримаю за узду.
