Мрії живуть…
з рубрики / циклу «Струни душі і думок»
Чи мрії живуть? – запитаю у вітру, -
Він далі ніж я вже побачив цей світ.
Намокле лиш скло на вікні згодом витру,
Та подумки з вітром полину в політ.
Гаряча долоня маленька і світла -
Від хмарки до хмарки все кроки мов ніг.
І білим промінням то доля розквітла:
Як донечки сонця лунатиме сміх.
Мотив оживає, дарує утіху,
Та лине крізь серце, далекі думки.
Мов щось невідоме й знайоме, без ліку -
Так ніжно гортає душі сторінки.
А мрії живуть! – тиха музика пізня:
Шепоче то небо, як сповідь гаїв.
Навколо лиш ллється прониклива пісня,
Як мрія, як сповідь, яку не втаїв.
Мелодія лине, пронизує душу;
Як пташка, злітає в високий політ.
Розправити крила - цю мить не порушу:
А мрії живуть, доки житиме світ.
2011
Б.Ц., 2011
