Післямова
Мій срібний принц на чорному коні,
Шкода, ти не герой мого роману.
Від погляду твого душа не тане,
І уночі не снишся ти мені.
Уже, мій синьоокий менестрелю.
Не б`ється, не тріпоче, не горить.
Терпіння й час руйнують навіть скелі,
Але не можна вітер запалить.
Лети, мій леготе, лети у світ великий,
Роздмухуй і гаси нові вогні.
Мій красень-легінь, принц мій срібноликий...
Як жаль, що ти не снишся вже мені.
Квітень 2010