Осіння депресія

Осіння депресія.Смутки заходять за край.

Серце неначе зачинене в темній кімнаті.

Хочеться сонця, сонця іскринку бодай,

Тільки із неба дивляться хмари кошлаті.

Сад почорнілий десь блудить у снах снігових,

Про спориші на стежках вже забули поети.

Що мені треба?Просто емоцій нових,

Чи негативні, неначе з вікна пил зітерти.

Смутки закреслить, мов променем сонця прошить,

(Так небагато надій у душі віднайдеться!)

Мало надії, ще треба навчитися жить,

В будні і в свята з великою вірою в серці.

Вийду з кімнати, а вулиця стріне дощем,

Краплі маленькі, не треба, мабуть, й парасольки,

Тільки ховаю себе під надійним плащем,

Щоби й найменші клітинки в душі не промокли.

Ні, не боюся замерзнути чи захворіть,

Ні, не боюся, що потім сушитися треба,

Я лиш боюся, що можна в дощинці згоріть,

Так й не сягнувши крилом хоч одним свого неба.

Та на планеті ще осінь.Ще буде зима.

Як утекти від дощу?Чим себе захистити?

Сонця немає.Сховалося сонце в туман.

Треба учитися жить.Треба осінь простити...

2015

Візьміть участь в обговоренні