22.12.2015 19:26
для всіх
132
    
  3 | 3  
 © Маріанна

Безодня

Безодня. Чи справді без дна?

Коли то зостала одна?

Безодня. Без огляду дня.


Застигла імла. Таїна.

Загублена крихта зі скла.

Така невловима вона.


Тамовано погляд очей.

Тамовано подих оцей.

Примарне суцвіття ідей.


Що сховано в простір без дна?

Що зможе здобути вона?

Стоїть ще і досі стіна.


Прорвало у серці діру.

Не вдасться прогнати мару.

Так важко ловити зорю.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.12.2015 20:46  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш у чудовій формі!
Як зловиться зоря, то мара сама щезне!

 23.12.2015 09:32  Тетяна Белімова => © 

Паронімічне римування - вельми цікавий феномен.
У Вас багато такого поетично-експериментального, що радує, і багато такого по змісту, що засмучує...
"Порвало у серці діру..." - без слів...

 23.12.2015 08:01  Тадм => © 

Маріанно, гарно, проте пронизано сумом... сподіваюсь, миттєве?