Танок ночі
віршування в окупації
одягає неспішно смокінг
і босоніж, в штанах коротких
вийшов в ніч дощову і мерзлу.
і хитаючись в ритмі танцю
із заплющеними очима
крокував так у мрячну темінь,
сповідаючи хрипло сповідь
про кохання чиєсь високе...
і здійняв він угору руки,
запалив над собою сонце,
смолоскипу яскравий омах -
аби сонце те обігріло,
обійняло теплом любові
до усього живого світу,
розтопило щоб темні хмари,
відчинилося небо свободи!..
і палало те сонце жовте,
смолоскип догоряв і танув,
по краплині спадав смолою -
у розірваних хмарах злою
стала ніч і скидала зорі,
всі огорнуті чорним димом...
але йшов він і не спинявся,
сповідаючи гучно сповідь
про свободу, обман і зраду...
танцював в божевільному танці,
ніч місив і топтав у калюжах
у полоні горя роз"ярень
і розплескував краплями болі
навколо себе й в усюди -
шаленіючи в ритмах танцю
він з рамен своїх скинув смокінг,
кинув в місяць, що жовтим Іклом
ніч простромлює з диким сміхом,
споглядаючи тенець смерті -
коли обрій у схід зоріє,
в ніч, що, гинучи, голосила,
за собою в загибель гукала,
захлиналась
у червоних бурхливих хвилях,
швидко танула, розчинялась
в перетвореннях хмар світання...
