02.01.2016 04:19
для всіх
175
    
  3 | 3  
 © Серго Сокольник

Не збулось

Не збулось

У плині часу йде в минуле день, 

Який, здавалося, ніколи й не настане, 

Туди, до світу ненароджених ідей, 

Немов туманами затьмарений світанок.

І я за ним стежками пам"яті блукаю, 

І сам не відаю, чого іще чекаю

Від дня, що стік водою крізь долоні.

Від дня, що не відчувсь в твоєму лоні.

Від мрії, що не стала нашою.

А без події мрія нАщо нам?

Сніг поляже...

Душу зв"яже

Мотузок.

Мара-зустріч...

Ще попустить.

Вийшов строк.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.01.2016 23:58  Люлька Ніна => © 

Люблю філософські роздуми у віршах.

 02.01.2016 23:26  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово описане сум"яття закоханої душі!
Закінчення кожного дня несе смертельний вирок мрії,
Та світання знову дарує надію і солодке чекання!
Та нащо я це кажу! В вірші написано набагато чарівніше!

 02.01.2016 14:23  Григорій Божок => © 

Нам надія і мрія потрібна Бо бідніє без цього людина, Події настануть і збудуться Ті, в що щиро повіриться! З Новим роком і найкращими побажаннями!

 02.01.2016 13:53  Тадм => © 

Сподобався перший катрен.

 02.01.2016 07:53  Каранда Галина => © 

Сумно. ..Мотузку з душі дуже важко потім знімати... А мрії іноді важче втрачати, ніж реальність... Особливо спільні і не з власної Волі. Хороший вірш.