Дзвону туманного хвилі
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Ніч зі снів крижаних наостанку
Крізь зашерхле затишшя світанку
Розливає холодний туман.
По лункому небесному схилі
Линуть дзвону туманного хвилі,
У відлуння чуттєвих оман,
Огорнувши імлою поволі
Почорнілі від стужі тополі
До вершечків розхристаних крон.
У туманне лунке безголосся
Поспішу. Хай стікає з волосся,
Мов тривожний обвітрений сон,
А з досвітньої мли щось знаменне
Не про тебе снує й не про мене
Несподіваних сумнівів сніг.
Крізь тополь скрижаніле галуззя
Я рожевим туманом проллюся
В зачарованих мріях твоїх.
