ВІЧНИЙ ПОДИВ
Завжди дивуюся, спостерігаючи вогонь,
Чарує водограю чи струмка шукаюча вода,
Незбагненно теплий дотик маминих долонь,
У першім дні – літо і осінь, зима й весна.
Дивуюся як крутяться і падають сніжинки,
Як грізна злива йде чи літній дрібний дощ,
Як сонце сяє а в небі чистім - ні хмаринки,
Як мама варить справжній українській борщ.
Всяк час дивуюся я щиро пісні солов’їній,
Росі на травах, небу, що кличе в далину,
Люблю неповторну, свою дивовижну Україну,
Дивуюся що ще дивуюся, кохаю і живу.
м. Київ, 1.02. 2014р.