Небесна сотня
з рубрики / циклу «Про долю»
За убієнних всі молімося,
Чолом землі своїй вклонімося,
За її муки, поневіряння,
Вона ж, як пташечка та рання.
Дарує всім свою любов,
Хто вічний спокій в ній знайшов,
Нехай пробачить усіх нас,
Що пішли в вічність в мирний час.
Немов і куля не ворожа,
З барикад стояла огорожа,
А він лупив клятий катюга,
Над усіма була наруга.
Лупив – не мав він зовсім впину,
Кого у шию, кого в грудину,
Змішались кров, стогін і піт,
Вмить почорнів весь білий світ.
Заголосила Україна,
А в чім була її провина?
Страшна історія писалась,
Вона у крові вся купалась.
Життя лишили діти, внуки,
А в кого в крові усі руки,
Ту кров довіку не відмити,
А, як на світі з нею жити?
За убієнних всі молімось,
Чолом низенько їм вклонімось.
м. Славута,