11.01.2016 08:48

для всіх

219

7 | 7

 © Бойчук Роман

На землю падав сніг...

Одинокою матір чується,
Самотою слізьми вмивається,
Коли рідний син відвертається...

На землю падав сніг

Так тихо й невагомо

І ти його сліди -

Губила крізь вікно.

Приходила у сни

До нього, як додому;

В думок його сади -

Вливалася вином...

Ти вірила у ніч:

В її чарівну силу.

Леліяла, несла

Йому свою любов.

Його зімкнутих віч

Молитвою просила -

Прозріти, з джерела

Води черпнувши знов.

Вплітався білий сніг

У пасма посивілі, 

І зморшками щоки

Гірчила самота...

Припав до ніг твоїх.

Спізнився... Ти ж простила.

Бо і його роки -

Снігами заміта.