11.01.2016 08:48
для всіх
212
    
  7 | 7  
 © Бойчук Роман

На землю падав сніг...

На землю падав сніг...
Одинокою матір чується,
Самотою слізьми вмивається,
Коли рідний син відвертається...

На землю падав сніг

Так тихо й невагомо

І ти його сліди -

Губила крізь вікно.


Приходила у сни

До нього, як додому;

В думок його сади -

Вливалася вином...


Ти вірила у ніч:

В її чарівну силу.

Леліяла, несла

Йому свою любов.


Його зімкнутих віч

Молитвою просила -

Прозріти, з джерела

Води черпнувши знов.


Вплітався білий сніг

У пасма посивілі, 

І зморшками щоки

Гірчила самота...


Припав до ніг твоїх.

Спізнився... Ти ж простила.

Бо і його роки -

Снігами заміта.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.01.2016 10:24  Тадм => © 

чудово!

 11.01.2016 22:37  Каранда Галина => © 

Дуже сподобалося. Сильно - простими словами.

 11.01.2016 09:13  Уляна Яресько => © 

Прекрасно... дуже сподобалася поезія...

 11.01.2016 08:50  Тетяна Белімова => © 

Трішки сумна зимова замальовка! Історія вражає...