17.02.2011 02:31
-
961
    
  - | 1  
 © Світлана

Дитинство під дощем

Теплий дощ гойдається на листі 

І біжить струмками по землі. 

Я роззулася, бо так зручніше, 

І іду по дощовій воді. 


Мокрий ліс, і луг увесь в калюжах, 

Де-не-де з них квітка визира. 

Ну а дощ все ллється дужче-дужче, 

Як то кажуть, наче із відра! 


Та зненацька небо проясніло, - 

Сонце доторкнулось до землі. 

Яскравіше все зазеленіло. 

Стало легко дихати мені. 


Я побігла. Краплі на всі боки 

Бризкають, летять мені услід. 

Як же я люблю цю пору року, 

Як же я люблю цей білий світ! 


Так мені дитинство пригадалось: 

Літо, річка, кладка, поле, ліс; 

Легко так тоді вірші складались, 

Коли я гуляла босоніж... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!