17.02.2011 02:31
-
898 views
    
rating 4 | 1 usr.
 © Світлана

Дитинство під дощем

Теплий дощ гойдається на листі 

І біжить струмками по землі. 

Я роззулася, бо так зручніше, 

І іду по дощовій воді. 


Мокрий ліс, і луг увесь в калюжах, 

Де-не-де з них квітка визира. 

Ну а дощ все ллється дужче-дужче, 

Як то кажуть, наче із відра! 


Та зненацька небо проясніло, - 

Сонце доторкнулось до землі. 

Яскравіше все зазеленіло. 

Стало легко дихати мені. 


Я побігла. Краплі на всі боки 

Бризкають, летять мені услід. 

Як же я люблю цю пору року, 

Як же я люблю цей білий світ! 


Так мені дитинство пригадалось: 

Літо, річка, кладка, поле, ліс; 

Легко так тоді вірші складались, 

Коли я гуляла босоніж... 


Світлана цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Світлана

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора