Над сплячою землею розкинулося небо,
Гаптоване зірками (які ж вони ясні!),
А ми удвох з тобою закохані ідемо
В передранковій тиші по травах у росі.
Верба схилилась соно над стихлою рікою,
І місячна доріжка торкнулась до води.
А ми такі щасливі, що йдем удвох з тобою,
І ще стаєм ніжніші під натиском краси.
Для нас у цьому світі нікого більш немає,
Під цим розкішним небом є тільки ти і я!..
А ніч нам посміхнулась казковим зорепадом.
Шкода, що зараз з нами прощається вона.
