Він мовчить. Вона тихенько плаче.
Біль образи, як вогонь, пече.
Посварились нізащо неначе.
Тільки ж як це виправити все?!.
Мабуть, не помиряться ніколи.
Що робити? Встати і піти?
Та її спиняє теплий дотик
Ніжної і сильної руки.
Вогкі губи витирають сльози,
Жадібні цілунки так п’янять.
Покотився ґудзик по підлозі,
І свічки давно вже не горять.
Закінчилася якась сумна касета.
Сильний дощ періщить у вікно.
Дзвонить телефон несамовито,
Тільки їм усе це все одно.
Солодко миритись після сварки,
Солодко кохатись знов і знов.
Дощ закінчився і загорівся ранок,
По-новому зайнялась любов.