30.01.2011 19:32
-
525
    
  - | 2  
 © Світлана

Він мовчить. Вона тихенько плаче. 

Біль образи, як вогонь, пече. 

Посварились нізащо неначе. 

Тільки ж як це виправити все?!. 

Мабуть, не помиряться ніколи. 

Що робити? Встати і піти? 

Та її спиняє теплий дотик 

Ніжної і сильної руки. 

Вогкі губи витирають сльози, 

Жадібні цілунки так п’янять. 

Покотився ґудзик по підлозі, 

І свічки давно вже не горять. 

Закінчилася якась сумна касета. 

Сильний дощ періщить у вікно. 

Дзвонить телефон несамовито, 

Тільки їм усе це все одно. 

Солодко миритись після сварки, 

Солодко кохатись знов і знов. 

Дощ закінчився і загорівся ранок, 

По-новому зайнялась любов. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.01.2011 01:00  © ... 

Zorro, дякую Вам на доброму слові!

 30.01.2011 21:37  Zorro => © 

Насправді.... гарно написано! Навіть не хочеться говорити більше...

?