Палітру вечірнього неба
я бачу з вікна вагона
і думаю знову про тебе,
про тебе, моя любове!
Вокзал десь далеко позаду,
і стукіт коліс все частіше.
Десь небо на землю впало, -
їм буде удвох тепліше.
Удвох... Ну а ми із тобою
магнітів однакові мінуси.
Відштовхуючись один від одного,
навряд чи колись зустрінемось.
Ночами і днями холодними
в обіймах чужих будем грітися,
і все ж почуватись самотніми...
Як хочу з тобою зустрітися!