31.01.2011 12:42
-
471
    
  - | 1  
 © Світлана

Палітру вечірнього неба 

я бачу з вікна вагона 

і думаю знову про тебе, 

про тебе, моя любове

Вокзал десь далеко позаду, 

і стукіт коліс все частіше. 

Десь небо на землю впало, -  

їм буде удвох тепліше. 

Удвох... Ну а ми із тобою 

магнітів однакові мінуси. 

Відштовхуючись один від одного, 

навряд чи колись зустрінемось. 

Ночами і днями холодними 

в обіймах чужих будем грітися, 

і все ж почуватись самотніми... 

Як хочу з тобою зустрітися! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!