Краю мій
Нахились верби.
П’ють зі ставу воду,
Поруч з ними й вепри
П’ють цю насолоду.
Лугом зелененьким
Цвіркуни стрибають,
Із пушком біленьким
Сім’ячки літають.
Десь кує зозуля
Скільки кому жити,
Ось біжить косуля
Мабуть хоче пити.
Вітер враз повіяв
Очерет озвався,
Це звучна подія,
Аж і вепр злякався.
І побіг за стадом
Й в хащах заховався,
Мо’ мисливець раптом
Його вбити взявся.
Вітра вмить не стало,
З хмарки раптом й нагло
Кілька крапель впало
Й дощиком запахло.
Рідний край красивий,
Дощиком умився,
Я ж під ним, хоч й сивий,
Юним би зробився.
Та це не можливо,
Не попав під дощик,
Він це зробить диво
Як йому дам борщик.
м. Київ, 15.01.16.
