17.01.2016 19:00
для всіх
699
    
  2 | 2  
 © Світлана Холодна

Я- Україна!

з рубрики / циклу «Про мою Україну»

Порвало душу мою в шмаття, 

Вщент спопелило її багаття:

За кожен стоптаний колосок в полі, 

За кожну згублену у борні долю.

Мене вже, майже, поглинув відчай, 

іду тернистим шляхом- узбіччам.

Зробила вибір, хоч як тяжко, 

Хай я маленька, все ж вільна пташка!

Я не скорюся речам із медом

І буду жити під мирним небом, 

Бо ж не сприймаю брехю й кайдани, 

Я дивна Донька Війни й Майдану!

Зі сну збудили мене жорстоко, 

ножа встромили не кліпнув оком!

А «брат» могилу тихцем готує, 

Мов, прокажений, усе гарує…

І все приспати мене він мріє, 

Моя ж Душа що не день марніє.

Дитини сльозами, матері болем

Віками щедро скроплено Волю…

А Ви все йдете і все по колу, 

солодкі крихти з чужого столу…

«Нехай хоч так аби вже не гірше»

і заганяєте ніж той глибше!

Давно не чуєте мене кволу, 

забули предків, себе й мову .

« Все не на часі» й «нема потреби», 

то ж прошу вирішіть, я вам треба?



Полтава, 15.01.2016

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.01.2016 09:52  Тетяна Белімова => © 

Зболені роздуми, Світланко! Непрості питання підіймаєш!
Дай, Боже, аби й інші замислювалися...
Добре, що будиш тих, хто впав у сплячку!

 18.01.2016 01:48  Олег Буць => © 

гарно! дуже! "Я дивна Донька Війни й Майдану" - то просто знахідка!
і подумайте: може, буде краще звучати - "то ж прошу вирішіть, МЕНЕ вам треба?"

 18.01.2016 01:03  Панін Олександр Мико... => © 

Питання давнє, актуальне й нині:
А чи потрібні "підмінки" Україні?

 17.01.2016 21:37  Каранда Галина => © 

Вона- це ми? Чи ми - це вона? Які ми собі треба?
Вірш хороший. Трохи тільки вичитати треба й речення з "не кліпнув" змінити якось...
Дуже сподобалося питання..