У моїх пустелях
"Не на бенкети , а в пустелю сіру ..."
спішити мусила , щоб світ Любов пізнав !" Іванюк Ірина
спішити мусила , щоб світ Любов пізнав !" Іванюк Ірина
У моїх пустелях немає уже й тіней.
Я рахую піщинки допоки не стане східно.
І малюю руками нові сліди людей,
Які зразу ж з-під пальців зникають моїх безслідно.
Розглядаю картини життя між уявних стін.
Там кругом скорбота. І крила тримають стелю.
Там нема руїни. В руїни нема руїн.
Та й ті крила – не крила. Звичайні піщані скелі.
На картинах отих перехрестя рук і долонь
Материнських, мабуть, бо на кожній оправа схожа.
І я бачу в одній зійшов благодатний вогонь,
А у іншій /поки невидима/ ласка Божа.
