з рубрики / циклу «ГУЛЯЛО ЛІТЕЧКО СТЕПАМИ»
Я вийду в сад коли бджола проснеться
І полетить у степ збирать пилок,
А сонце, стиглим яблуком наллється
Й заплутається в гущаві гілок.
Дідівська слива, опустивши коси
Від тяготи медової плодів,
Шуршанням листя, жалісно попросе,
Щоби я допоміг і їх розплів.
Кремезна груша «Лісова красуня»,
Палатиме в достиглому вбранні -
Червоно-жовте діточок відлуння,
Втішатиметься весело мені.
А біля тину аґрус, у колючках,
Смарагдики ворсисті зачаїть
Й не зволить поділитись ними злючка…
Пройду й не стану я його просить.
Присяду на кургані, за садочком,
Дитинство де згубилось в бур’яні,
Й забудуся… Та бджілонька дзвіночком,
Думки буденні поверне мені.